Поради фахівців

Корекційно-розвиткові заняття з дитиною мають бути підкріплені тривалою та цілеспрямованою роботою фахівця ІРЦ разом з батьками.

Поради психолога "Як допомогти дитині пережити воєнні дії"

Психологи рекомендують обійняти дитину, взяти її за руку і сказати:"Зараз дуже складна ситуація. Сталося те, чого ми побоювалися. І нам важливо бути дуже зібраними і допомагати один одному. Ми разом. Армія зараз робить усе можливе, щоб ми були у безпеці. Ми можемо чути страшні звуки, навкруги люди можуть боятися. Можливо, нам треба буде перейти у безпечніше місце. Які речі або іграшки ти б хотів взяти з собою?Ти пам'ятаєш, що зараз дуже важливо робити те, що я говорю. Мені самій страшно. Але я впевнена, що ми впораємося. Наша армія зараз нас захищає".Якщо є можливість, запропонуйте дитині рух, дихання.Дайте дитині відповідальність, наприклад, стежити за іграшкою.Поставте телефон на зарядку і дайте дитині пограти в тетрис чи інші ігри.Якщо дитина трясеться (або ви бачите страх), можна попросити дитину, щоб вона дуже сильно стиснула вашу руку.Варто багато обійматися.Важливо давати по ковтку води.Чудово, якщо вдасться розсмішити дитину.Якщо дитина маленька - тримайте животик до живота, як кенгуру, і намагайтеся простукувати долонею спину - 1 легкий стук на секунду.Покачайте дитину, почніть співати разом.Пропонуйте вибір із двох дій: ти хочеш пити чай чи воду, дивитись мультфільм чи грати.Якщо відчуваєте, що в малечі холодні руки та її трусить - розтирайте руки, розмовляйте, давайте пити солодкий чай.

Як заспокоїти дитину

Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас. Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі. Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять. Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті. Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе. Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку. Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається. Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка. Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.

У чому ж полягає робота практичного психолога в інклюзивно-ресурсному центрі?

Психодіагностика.

Практичний психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан розвитку дитини, а також оцінити рівень сформованості тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.).

Практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру в своїй роботі використовує різнопланові стандартизовані методики, а також проективні та малюнкові тести, сюжетно-рольові ігри та моделювання ситуацій комунікації.

Корекційно-розвиткова робота.

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована робота фахівця - практичного психолога.

За допомогою корекційно-розвиткових занять, психолог допоможе формувати та розвивати у дитини вищі психічні процеси ( пам'ять, мислення, увагу , уяву, сприймання, а також різні необхідні комунікативні, соціальні навички і якості для кращої соціалізації та адаптації дитини.

Корекція тривожності, зниженої самооцінки, страхів, зняття агресивних проявів поведінки. Дитина потребує психологічної допомоги, якщо потрапила у складні життєві обставини, пережила втрату близьких, переживала насильство.

Психолог у своїй роботі використовує різноманітні методи корекції :терапевтичну бесіду,арт-терапію, малювання піском, казкотерапію, та ін.Проводить корекційно - розвивальні заняття з розвитку пізнавальної та емоційно - вольової сфери дітей.Сприяє повноцінному особистісному і інтелектуальному розвитку дитини на кожному віковому етапі.

Заняття можуть бути індивідуальними та груповими.

Консультування батьків та сімейне консультування.

Батьки отримують консультативно-психологічну допомогу у формуванні позитивної мотивації розвитку, щоб краще розуміти особистісні та освітні потреби своїх дітей.

Фахівець допоможе зрозуміти причини наявних труднощів та зорієнтуватися у методах корекційної допомоги дитині.

Надасть методичну допомогу щодо організації додаткової роботи з дитиною вдома: визначить окремі психолого-педагогічні рекомендації для проведення занять, корекції поведінки.

Просвітництво.

Інформує батьків та педагогічних працівників, громадськість про роботу інклюзивно-ресурсного центру, впровадження та переваги інклюзивної освіти. Надає інформацію батькам про особливості психофізичного та вікового розвитку дитини.

Сприяє психолого-педагогічній компетенції батьків та педагогів щодо вікового та психологічного розвитку дитини .

Коли звернутись за допомогою до логопеда?

Чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушеннь мовлення мають органічну основу, тобто пов'язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи кори головного мозку.

Мовлення в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми.

Наскільки правильно і добре буде розвиватися мовлення в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мовлення дитини буде наповниться тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.

На мовленневий розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів.

Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки та літери. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячої мови є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.

До логопеда потрібно звернутись, якщо:

у 7-8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім'я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?».
В рік дитина не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».
Отоларинголог встановив зниження слуху.
Невролог виявив відхилення в тонусі м'язів.
Хірург порадив підрізати укорочену під'язикову вуздечку - при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння. Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», вовча паща»). Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.
У 2 роки дитина не розмовляє окремим словами.
У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення - у спілкуванні з дорослими малюк не об'єднує 2-3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав).
До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук».
У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення - під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.
До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд.
Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон».
Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок).
До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка.
Розмовляючи, мимовільно просовує язик між зубами.
Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання.
Дитина говорить «в ніс», гугнявить. Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.
Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі близько 2000 слів), вона не може запам'ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками - ще норма).
У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення - не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно. Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки. Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.
Якщо в 5-6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми слова сюжет зображений на малюнку або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормальними вважають помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).

Якщо з'явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).

Якщо істотних мовленнєвих вад у дитини немає, батьки самостійно можуть допомогти дитині виправити недоліки за допомогою різних мовних ігор, читання вголос книжок, вивчення напам'ять віршиків чи скоромовок. Якщо ж виявлено глибшу проблему, то батьки, не дивлячись на заняття із логопедом, все одно повинні допомагати дитині вдосконалюватися, адже тільки вони є завжди поряд.

Дефектолог інклюзивно-ресурсного центру

займається з дітьми з особливими освітніми потребами, які мають затримку психофізичного або порушення інтелектуального розвитку.

Метою роботи є розвиток основних психічних процесів дитини, а саме мислення, пам'яті, уваги та уяви, сприймання, розумінням мови.

Основні напрями роботи фахівця:

на основі комплексного психолого-педагогічного обстеження розвитку дитини планує і здійснює корекційну навчальну, виховну, компенсаційну, реабілітаційну роботу з дітьми від 2-ох до 18 років, які мають затримку або порушення інтелектуального розвитку;
підбирає індивідуальну корекційну програму з урахуванням наявних порушень, вікових та індивідуальних особливостей дитини, сприяє її соціальній реабілітації та адаптації, профорієнтації;
обирає найефективніші форми та методи навчально-виховного впливу у корекційному процесі;
створює умови для всебічного розвитку дитини - когнітивної, емоційно-вольової сфери ,навчальної діяльності, сенсомоторного розвитку;
формування та розширення уявлень про оточуючий світ;
корекція пізнавальної діяльності;
формування навичок орієнтування в просторі;
розвиток мовлення та комунікативних навичок;
формування елементарних математичних уявлень (логіко-математичний розвиток для дітей шкільного віку);
консультування батьків, щодо прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів та методів.

Метою роботи реабілітолога у закладі є:

визначення особливих освітніх потреб дитини, її сильних сторін;
сприяти формуванню правильних рухових стереотипів на всіх етапах розвитку дитини з особливими потребами.

Під час індивідуальних занять з дітьми працює над формуванням основних рухових функцій дітей відповідно до онтогенетичного розвитку, сприяє створенню відповідних умов для розвитку дитини в домашньому середовищі. Спрямовує зусилля на пригнічення впливу патологічних процесів та нормалізацію м'язового тонусу дітей з особливими потребами.

Перед проведенням корекційних занять реабілітолог обстежує дітей з розладами опорно-рухового апарату з метою виявлення рухових дисфункцій та визначення рухового потенціалу дітей, визначає функціональні порушеннчя та обмежень, оцінює великі моторні функції, оцінює ступінь порушення функцій, рівень мотивації до відновлення, визначає спрямованість особистості.

Після проведення обстеження Основних Рухових Навиків складається програма корекційних занять , за основу якої беруться програми МОН для дітей з ООП.

Програма реалізовується шляхом:

застосування фізичних вправ різного спрямування,
застосування допоміжних засобів і обладнання;
проведення навчання та інструктажу дитини та її батьків.

Вчитель-реабілітолог тісно співпрацює з батьками. Контроль за фізичним станом дітей здійснюється вчителем-реабілітологом два рази на рік або індивідуально.Реабілітолог для кожної дитини підбирає індивідуальні комплекси вправ, в залежності від тяжкості ураження, форми захворювання. Шляхи реалізації реабілітаційного втручання залежать від індивідуальних можливостей та потреб дитини.

Основна форма проведення занять - індивідуальна. Заняття передбачають роботу вчителя-реабілітолога в безпосередньому контакті з дитиною.