Сторінка дефектолога
СІМ ПРОСТИХ ПРАВИЛ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ ДИТИНИ👨🎓
Які мають знати всі батьки! 👪
1. 🚴 РУХ – рухові акти лежать в основі всієї людської діяльності: великої і дрібної моторики, мовлення, сприйняття, пам'яті, мислення, соціалізації та ін. За їх сформованість відповідають глибокі (первинні) структури мозку, котрі формуються внутрішньоутробно і на першому році життя. Від якості їх сформованості будуть залежати дуже багато подій в житті дитини.
2. 🐕 СЕНСОРНІ СТИМУЛИ – дуже важливо розуміти, що до сенсорних стимулів відносяться не тільки різноманітні іграшки, які можна почіпати і щось з ними зробити. А максимальна стимуляція всіх органів чуттів: 👀зір, 🦶🏻слух, 👃🏻нюх, ✋🏻дотик, 👅смак і звичайно пропріоцепція – 💪🏻м'язова чутливість.
3. 👫 ПАРТНЕРСТВО👬
Все робити разом з дитиною, не ізолювати її, а активно залучати до спільної діяльності (готувати їсти, прибирати, ремонтувати, мандрувати, грати…), опираючись на вроджену дитячу особливість наслідування.
4. ❤️ ЛЮБОВ=ПОВАГА👪
Вся взаємодія з дитиною має опиратись на безумовну любов, любов-прийняття малюка таким який він є і тільки тому, що він є. А також повага батьків в першу чергу до себе і один до одного, а потім звичайно і до дитини. Наприклад, "Якщо я поважаю тебе, я не буду на тебе кричати і звичайно чекаю від тебе, що і ти будеш розмовляти/спілкуватись зі мною спокійно, тоді я звичайно допоможу тобі вирішити твої проблеми"
Кажіть слова любові своїй дитині не менше 15 разів в день!
5. 😃 ПОЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ😃
Радість зміцнить жагу знань і процес знайомства з навколишнім світом. А щира зацікавленість і захопленість батьків надихне дитину на нові відкриття, простимулює увагу і пам'ять малюка.
6.👪 ОБІЙМИ👪
Обійми любові, ніжності, підтримки і заохочення стануть гарантією розуміння, турботи, гордості і захисту для дитини з боку батьків. Обнімайте частіше своїх дітей, не менше 15 разів в день!
7. 👨🎓 МУДРІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ👨🎓
Батьки головні, і саме їм дарована найвища честь виховання дитини, виховання Людини. І якщо вже чоловік і жінка вирішили подарувати життя новій Людині, то вони повинні і прийняти на себе відповідальність за її благополуччя, за прийняття рішень, вибір шляху розвитку, навчання правилам і культурі поведінки та ін., а не перекладати цю відповідальність на ще не зміцнілу психіку малюка. І якщо для цього батькам потрібна допомога і поради, вони завжди за бажанням зможуть їх знайти: у своїх батьків, в літературі, у фахівців… І пам'ятайте, що все це батьки мають обирати свідомо!
🧑🏻💻 Використання комп'ютера під час корекційно-розвивальних занять 🧑🏻💻
Використання комп'ютерних завдань під час корекційно-розвивальних занять з дітьми, які мають особливі потреби, може мати багато переваг. Ось деякі з них 😉
💠 Підвищення мотивації та залученості (комп'ютерні ігри та програми часто бувають яскравими, динамічними та захоплюючими, що може допомогти утримувати увагу дітей та мотивувати їх до навчання).
💠 Індивідуалізація навчання (багато комп'ютерних програм можна налаштувати відповідно до індивідуальних потреб кожної дитини).
💠 Покращення когнітивних навичок (комп'ютерні завдання можуть допомогти дітям краще розуміти, сприймати та обробляти інформацію).
💠 Розвиток дрібної моторики (багато комп'ютерних завдань вимагають від дітей використовувати мишу або сенсорний екран, що може допомогти їм розвинути дрібну моторику та координацію рук та очей).
💠 Навчання соціальним навичкам (деякі комп'ютерні програми передбачають групову роботу та співпрацю, що може допомогти дітям розвинути свої соціальні навички та навчитися взаємодіяти з іншими).
💠 Підвищення самооцінки (коли діти з особливими потребами досягають успіху в комп'ютерних завданнях, це може допомогти їм підвищити свою самооцінку та впевненість у собі).
❗️Важливо зазначити, що комп'ютерні завдання не повинні замінювати традиційні методи корекційно-розвивального навчання. Однак вони можуть бути цінним доповненням до освітнього процесу та допомогти дітям досягти значного прогресу 🤗
🕒 Чому важливо дотримуватися режиму дня: поради для батьків і дітей 🕒
Організований режим дня – це не просто розклад годин, а важливий елемент, що допомагає дитині зберігати здоров'я, підвищувати працездатність і досягати успіхів у навчанні. Правильний режим дозволяє уникнути перевтоми, створює гармонію між відпочинком і роботою, а також формує відповідальність та самодисципліну.
🎯 Чому режим дня – це добре?
Здоров'я на першому місці 🌿
Регулярний сон, збалансоване харчування та фізична активність підтримують організм дитини у тонусі. Чіткий режим допомагає уникнути стресу та перевтоми, що особливо важливо в періоди інтенсивного навчання.
Продуктивність і концентрація 📚
Коли дитина звикла до певного розкладу, її організм легше переключається між роботою та відпочинком. Це дозволяє краще зосереджуватися на навчальних завданнях та досягати вищих результатів.
Збалансований відпочинок 🧘♀️
Регулярні перерви між навчанням і активний відпочинок на свіжому повітрі допомагають зберігати енергію та позитивний настрій. Після таких відпочинків дитина швидше відновлюється і знову готова до роботи.
Формування самодисципліни 🎯
Дотримуючись розкладу, дитина вчиться планувати свій час і ставити пріоритети. Це стане у пригоді не тільки в навчанні, а й у дорослому житті.
📋 Поради для батьків
🔹 Розклад із урахуванням індивідуальності
Кожна дитина унікальна, тому під час складання розкладу враховуйте її біоритми, здоров'я та темперамент. Наприклад, деяким дітям потрібно більше часу на відпочинок, а іншим — активність допомагає підтримувати продуктивність.
🔹 Привчайте до режиму поступово
Якщо ваша дитина не звикла до чіткого розпорядку, не варто впроваджувати його раптово.
🔹 Почніть з найважливіших пунктів — наприклад, вчасного сну чи правильного розподілу часу для домашніх завдань.
🔹 Слідкуйте за якістю сну
Сон має бути глибоким і тривалим. Діти молодших класів потребують 10 годин сну, а старші школярі – не менше 8 годин. Дотримання цього правила допомагає дитині бути активною та бадьорою протягом дня.
🔹 Створюйте атмосферу підтримки
У ранковий час, під час виконання домашніх завдань або вечірніх ритуалів – намагайтеся підтримувати спокійну і доброзичливу атмосферу вдома. Це допомагає знизити рівень стресу й мотивує дитину дотримуватися режиму.
💡 Поради для дітей
Спробуй дотримуватися розкладу, якого ти можеш досягти!
Якщо у тебе є улюблені справи, обов'язково включай їх у свій режим. Наприклад, після уроків плануй час для прогулянок чи улюбленого хобі.
🤸🏻 Навчайся поетапно
Не намагайся зробити все одразу. 🤸🏻 Почни з легких завдань, поступово переходячи до складніших. Це допоможе краще засвоїти матеріал і уникнути втоми.
🤸🏻 Зберігай час для відпочинку
Важливо чергувати роботу з перервами. Коли втомлюєшся, зроби невелику паузу, прогуляйся або зроби легку зарядку.
🤸🏻 Не забувай про важливість сну
Пізно ввечері краще відкласти гаджети та соціальні мережі.
🤸🏻 Перед сном займися чимось спокійним, щоб легше заснути і відновити сили на наступний день.
👨👩👧 Плюси для батьків
➕ Менше хаосу в повсякденному житті 🧘♂️
➕ Більше часу для себе ⏳
➕ Спокійніший ранок 🌅
➕ Краща успішність та здоров'я дитини 🎓
🚀 Підсумок
Правильний режим дня – це ключ до гармонії між навчанням, відпочинком та здоров'ям. Дотримання розкладу допоможе дитині бути здоровою, продуктивною і впевненою в собі. А для батьків це можливість зменшити стрес у сімейному житті, отримати більше часу для себе та підтримати успіхи і добробут своєї дитини. 🌟
7 прийомів, які допоможуть вчителю та асистенту вчителя інклюзивного класу.
Що має робити вчитель у класі, де є діти з особливими освітніми потребами? Більшість методик навчання дітей з особливими освітніми потребами - специфічні. Наприклад, учневі з вадами зору допоможуть орієнтуватися в класі контрастні фарби та додаткове освітлення. А ось у дитини з епілепсією таке оформлення може спричинити погіршення стану здоров'я. Для кожного виду порушення є спеціальні методи, що допомагають повноцінно навчатися. Але є дещо спільне, що допоможе працювати комфортно у будь-якому інклюзивному класі.
1. Командна робота - на всіх рівнях
Адаптація в класі дитини з особливими освітніми потребами - турбота не лише вчителя. Розробкою індивідуального освітнього маршруту займється ціла команда: соціальний працівник, шкільний психолог, асистенти вчителя та дитини, реабілітолог, дефектолог. Але серед найважливіших її учасників - батьки такого учня. Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка - вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія - підхід, за якого кожен ученьмає стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б'є по м'ячу краще за всіх. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.
2. Привчати учнів, що різноманіття - це норма
Діагнози, зазвичай, очевидні для дітей: особливості пересування за наявності ДЦП, протези, слухові апарати, окуляри зі спеціальними лінзами. Тож вчитель має все чесно й доступно для дитячого розуміння пояснити дітям особливості дитини з ООП. Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник. Якщо в нього є вади зору, можна усім зав'язати очі та попросити походити так. Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм - спробувати мовчки донести до інших свою думку. Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого. Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.
3. Спиратися на сильні сторони
Зараз говоримо про єдину освіту для всіх дітей, а не окремо про спеціальне та загальне навчання. Жодне захворювання не віднімає в людини творчих здібностей, кожен може згенерувати нову ідею. Тож є те, що варто створювати разом усім учням, а спиратися краще на сильні сторони кожного з них. Що вміє дитина з ООП? Що їй добре вдається? Навіть на рівні мови акцент краще робити не на тому, чого немає, чи неспроможності, а на тому, що є.
4. Робити комунікативні паспорти
Від іменідитини прописуємо всі її інтереси, здібності, хобі, що не подобається, як зручно комунікувати. Починається паспорт вітанням: «Я - Боря, мені 7 років, всім привіт». Там можуть бути такі розділи: загальна інформація про учня, «Як я спілкуюсь», «Самообслуговування», «Мобільність», «Мої інтереси», «Важливо» (як допомогти під час приступів, які обов'язкові режимні моменти - наприклад, необхідність приймати інсулін у разі діабету I типу). Варто прикрасити паспорт малюнками, піктограмами, фото. Коли вчителі заповнюють такий паспорт, вони починають орієнтуватися на досягнення дитини, краще відчувати її індивідуальність. Добре до збору даних та оформлення долучити всіх фахівців, що працюють з дитиною, а також батьків.
5. Практикувати скаффолдинг
Скаффолдинг - створення умов для підвищення успішності кожного учня. Ніщо так не поліпшує мотивацію, як можливість впоратися із завданням і досягти успіху. Як допомогти? Є чимало видів підтримки. Вербальна- може бути не лише прямою (заохочення), а й непрямою, не адресною: «Увесь клас скоро впорається», «Це не так складно, як здається». Підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла- велика сила. Фізична підтримка - скажімо, можна писати, малювати чи конструювати щось з учнем разом «рука в руці». Моделювання - демонстрація виконання завдання. Візуальний стимул - картинки, піктограми, символи, письмова мова. Маніпуляція символами - розташування об'єктів у певному порядку. А от чого не можна робити в жодному разі, так це виконувати завдання замість учня.
6. Продумувати різнорівневі завдання
Заварити разом чай та випити зі смаколиками - усім дітям приємно. Після цього одним учням до снаги вивчати розчинність речовин (на прикладі цукру в чаї) мовою хімії. А дитина з інтелектуальними порушеннями, для якої абстрактні поняття поки що не доступні, зможе дізнатися більше про приготування чаю.
Коли всі аналізують певні поняття та створюють таблиці, дитині з ООП можна доручити замальовувати отриманий досвід. Різнорівневі завдання дають учневі вибір. Також, за потреби, важливо дати варіанти подання матеріалу (словесно, візуально, піктограмами).
7. Креативити і візуалізувати
Творчий підхід під час розробки уроку - найголовніший ресурс учителя. Діти здатні вчитися незалежно від рівня їхнього розвитку. Давно відомо, наскільки дітям важливі наочно-зорові форми пізнання світу. У випадку інтелектуальних порушень візуалізація допомагає генералізувати поняття у процесі конкретно-наочного мислення. Візуалізація - це те, щонині «показано» майже всім.Які б методи не використовував вчитель, важливо донести: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення - хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини.
Інклюзія - це коли важливий кожен.
ЩО ТАКЕ «ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ» АБО ЧОМУ ДИТИНА ПОВІЛЬНО ДУМАЄ
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Підготувала: вчитель-дефектолог Бойко Діана
Чому одні люди все схоплюють на льоту, а іншим необхідно багаторазове повторення одного і того ж?
По-перше, це пов'язано зі здатністю центральної нервової системи швидко і точно засвоювати інформацію з навколишнього світу, по-друге, залежить від зацікавленості слухача, по-третє, від злагодженої роботи зору, слуху, рухових відчуттів всього тіла і окремих його частин (в зокрема, пальців рук), по-четверте, від здатності людини до довільного і цілеспрямованого увазі. Недостатня включеність одного з цих компонентів пізнавальної діяльності різко знижує ефективність спілкування людини, в тому числі і дитини, з навколишнім світом. Особливо це різко виражене у дітей з проблемами в розвитку.
Незрілість нервової системи з народження або до моменту початку систематичного навчання в дитячому саду не дає дитині запам'ятовувати те, що їй показують або говорять дорослі, що вона сама бачить; чує, відчуває кожен день. Втрачаючи відчуття нового, але не запам'ятовуючи необхідне, дитина не виявляє зацікавленості в пізнанні навколишнього світу або втрачає її. Звична обстановка (вдома, в дитячому саду, на вулиці) не викликає бажання до чогось доторкнутися і назвати, однак зміна цієї звичності веде до різких протестів дітей.
Чому? Адже здається, що дитина нічого не помічає навколо, не називає на прохання дорослого. Протести виникають тому, що дитина, запам'ятавши цілісну картину навколишнього світу, не виділяє з нього окремі частини (дерева, траву, камінці, людей, автобус, стіл, стілець і т. п.). Тому кожна зміна (в одязі, в маршруті до будинку, в їжі) викликає у дитини страх перед невідомим, і вона вимагає повернення до колишнього, їй відомого оточення. Як тільки це відбувається (пішли звичною стежкою, мама одягла ту ж кофточку, посадили на той же стільчик), дитина заспокоюється і знову не проявляє інтересу до навколишнього.
Через незрілу нервову систему дуже часто у дітей вчасно не налагоджуються зв'язки між оком і вухом, оком і рукою, ногою і вухом і т. п. Дитина не може виконати простих для нас завдань: повернутися в бік звуку (як ніби не чує, але слух у порядку), підстрибнути на одній нозі, зафарбувати контур (око бачить, але рука не слухається), штовхнути м'яч. Це з одного боку, з іншого боку, незрілість нервової системи обмежує розуміння дитиною зверненої до неї мови: вона просто не розуміє, що їй говорять. І саме незрозуміле для нас, дорослих - не може зробити як ми, тобто по наслідуванню і зразку. Девіз: «Роби, як я!» для дитини з проблемами в розвитку стає недосяжним. Чому? Через відсутність злагодженої роботи всіх органів почуттів дитини: око бачить, вухо чує, але обмінятися один з одним і дати команду м'язам рухатися вони не можуть. Саме цим пояснюється невміння дітей до початку шкільного навчання обвести клітку, показати праву/ліву руку, змалювати найпростіший орнамент з паличок і т. п.
Щоб запам'ятати, як виглядає предмет або об'єкт навколишнього світу, дитині потрібно змусити себе подивитися і сфотографувати його таким, як він є, щоб наступного разу впізнати. Щоб запам'ятати, як називається щось, дитина знову повинна змусити себе запам'ятати той набір звуків, яким дорослі цей предмет позначають. У більшості випадків цей процес відбувається без особливого втручання з боку дорослих. Однак, коли нервова система незріла, коли є неузгодження в роботі різних систем дитини, тоді процес запам'ятовування вимагає багаторазових повторень і надмірних зусиль дитини для концентрації уваги на якомусь одному предметі. Енергії і можливостей дитини не вистачає для швидкого і точного запам'ятовування і відтворення отриманого досвіду: дитина важко запам'ятовує, іноді неправильно, важко переучується, швидко забуває. Саме ці складності ховаються за виразом «повільно думає», коли говорять про дитину з проблемами в розвитку.
Вищеописані труднощі підстерігають малюка з перших днів життя. Про недостатню зрілість нервової системи мами дізнаються ще в пологовому будинку, але, на жаль, не роблять жодних зусиль для допомоги дитині, наївно вважаючи, що все з віком пройде. Навпаки, чим старшою стає дитина, тим більше інформації і досвіду взаємодії з навколишнім світом вона не доотримує. І зовсім не тому, що вона «ледар і не хоче», а тому, що незрілість нервової системи не дає їй засвоювати той матеріал, який знають її однолітки, які навіть не відвідують дитячий садок. Допоможіть дитині: проконсультуйтеся у лікарів-фахівців (невропатолога або невролога, окуліста, ЛОРа, у логопеда і дефектолога). Дізнайтеся всі можливі шляхи подолання наявних труднощів. Найголовніше - не чекайте п'яти років, на які посилаються необізнані люди, оголошуючи цей вік мало не віком позбавлення від всіх проблем в розвитку дитини.