Сторінка психолога

Типи небажаної поведінки у дітей з ООП

Порушення поведінки — це група поведінкових дисоціативних розладів, які виражаються в неадекватних, демонстративних або агресивних вчинках, які не відповідають віку та соціальним нормам. У разі відсутності їхньої правильної корекції стан може бути фундаментом для неуспішності в школі, виникнення проблем і труднощів у взаємодії з дорослими й однолітками, в інтелектуальному, соціальному та емоційному розвитку.

Класифікація порушень поведінки

Фахівці виділяють такі основні види поведінкових порушень:

• Гіперактивна поведінка.
  Підвищена нервова збудливість призводить до надмірної фізичної та мовної активності.
• Демонстративна поведінка.
  Вчинення демонстративних дій, мета яких спрямовується на привернення уваги оточуючих.
• Дефіцит уваги.
  Проблеми з підтриманням і фокусуванням уваги, концентрацією уваги, навчанням новим навичкам, сприйняттям почутого, плануванням і виконанням встановлених завдань.
• Протестна поведінка.
  Проявляється негативізмом (відмовою від вчинення дій тільки тому, що про їх виконання попросили), прагненням досягти мети наперекір батькам або дорослим, норовистістю.
• Агресивна поведінка.
  Виражається в цілеспрямованому здійсненні руйнівних дій (завдання фізичної шкоди, створення психологічного дискомфорту), що виходять за установлені в соціумі правила або норми.
• Конформна поведінка.
  Виявляється повним підпорядкуванням зовнішнім чинникам і супроводжується високою сугестивністю та прагненням до наслідування.
• Інфантильна поведінка.
  У вчинках наявні ознаки, які характерні для дітей молодшого віку.
• Симптоматична поведінка.
  Виникнення різних проявів (тіків, заїкання, фобій, тошнота, блювання тощо) вказує на виникнення стресу, при якому ця ситуація стає нестерпна для психіки дитини.

Поведінкові розлади у дітей нерідко залишаються без належної уваги та списуються на особливості віку, втому або погане виховання. Однак якщо схожі ситуації повторюються регулярно та зостаються без корекції, то вони будуть залишати свій негативний слід на майбутньому дитини. 

Сім'я дитини з особливостями  розвитку є її першим соціалізуючим інститутом.

Дотримуючись основних умов виховання дітей, батьки можуть використати такі правила:

1. Незважаючи на інвалідність дитини, потрібно ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка потребує спеціального навчання, виховання та догляду.

2. Використовуючи спеціальні рекомендації, поради та інструкції дефектолога, психолога, реабілітолога, логопеда поступово і цілеспрямовано:

- навчайте дитину різних способів спілкування;

- навчайте основних правил поведінки;

- розвивайте навички самообслуговування;

- формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси;

- виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини;

- розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.

3. Створіть у сім'ї середовище емоційної безпеки:

- виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

- дотримуйтеся постійного режиму дня;

- позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

4 Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги, де можна полегшити почуття ізоляції, емоційну тривогу, поділитися як своїми успіхами так і проблемами.

5. Виховуючи дитину з особливими потребами, треба навчитися:

- поважати свою дитину;

- сприймати її такою, як вона є;

- дозволяти їй бути собою;

- хвалити і заохочувати до пізнання нового;

- стимулювати до дії через гру;

- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

- підкреслювати її сильні властивості;

- впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй

інструкції.

Виховання та розвиток кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує дітей з особливими потребами, завжди треба пам'ятати слова великого вченого І. Павлова: "...Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови " .